Сиворакша

Сиворакшу можна назвати типовим представником ряду Ракшеподібні. Це, як правило, птахи середніх розмірів, з міцним дзьобом і відносно короткими ногами. В оперенні часто присутній синій та рудий кольори. Заселяють узлісся та відкриті місцевості. Моногами. Нагніздні. Переважно комахоїдні. Відомо 2 роди з 11 видами; в Україні - 1 вид.

Сиворакшу легко впізнати завдяки блискучому зеленкувато-синьому оперенню й швидкому, сильному й спритному польоту. 
Найчастіше її можна побачити, коли вона сидить на високому місці - на товстій гілці дерева, що росте на узліссі, на телеграфному стовпі, на стозі сіна або на береговому крутосхилі. По землі вона ходить досить незграбно, але не уникає ходити, тому що живиться дрібними хребетними - ящірками, жабами, пташенятами дрібних птахів.

 Ноги й пальці сильні. Що стосується забарвлення, у дорослих птахів у шлюбному вбранні спина і плечі руді; інше оперення, крім махових пер, зеленкувато-синє, з насиченим фіолетово-синім тоном зверху на передньому краю крил; махові пера чорні, крайні першорядні з синім відтінком; центральні стернові пера бурі, у решти пер хвоста верхня частина темно-синя, а кінцева - блакитна; дзьоб темно-сірий; ноги бурі; позашлюбне оперення блідіше; на голові бурий відтінок. Поширена сиворакша в середній і південній смугах Європи і Західної Азії, у Північно-Західній Африці.

 Розміром сиворакша приблизно з галку. Точніше, довжина крила в неї 18-20 сантиметрів, вага 180-200 грамів. Дзьоб у птаха сильний, стислий з боків, біля вершини злегка гачкуватий. Крила сильні. Вона має одинадцять першорядних махових. Хвіст середньої довжини, має 12 стернових пер.